Шумит очаг, трещат дрова. Приятен в зимний вечер жар
Плетутся сажи кружева, ложится на стены нагар
Коль в благодарность за тепло, очаг не вычистим с тобой
Вместо добра он даст нам зло, сырой заполненный золой
Сердца забитые золой, как неухоженный очаг
Лежит в них пепла мёртвый слой и огонёк давно зачах
Видать хозяин не радел, дробить угли о решето
И лёжа в дрёме угорел, набросив суеты пальто
Потухший взгляд, холодный вид, а был вначале мира свет
И вот духовный инвалид, прийми страдалец мой совет
Пока мерцает огонёк и не объяла сердце тьма
Возмись за веник и совок. Очисти сердца закрома
Сердца забитые золой, как неухоженный очаг
Лежит в них пепла мёртвый слой и огонёк давно зачах
Видать хозяин не радел, дробить угли о решето
И лёжа в дрёме угорел, набросив суеты пальто
Сжигает Дух Святой дотла, весь грех, что мы Ему несём
Но в сердце копится зола, коль мы её не уберём
Она остудит сердца пыл, готовя холода возврат
Пока навек ты не остыл, ещё раз покаянье брат !
сергей рудой,
сша
55 лет христианин.
Пока горят мои глаза
Пока ещё дышу
Пока не высохла слеза
я для Христа пишу !
Прочитано 2755 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
