***
Можешь верить
Хоть в полено,
Только в Бога -
Непременно.
* * *
Под серыми-серыми тучами
Склоняется низко трава...
Как часто друг друга мы мучаем —
Бросая обиды слова.
И вспыхнув горим жарким пламенем —
Отстаивая часто чушь.
Зачем чувства лучшие плавим
В слитки недобрых чувств?
Свои только слышим доводы,
Свои только видим следы.
Зачем напиваться допьяна?
Зачем доводить до беды?
* * *
Казалось - мы на свете только двое.
Бриллианты рос лишь ради нас горели,
И это озеро ласкалось голубое,
И пели ветра и ручья свирели.
И эти звезды крупные над полем,
Луны горящий золотом плафон.
Нас только двое! Только-только двое!
Тогда, как остальное, только фон...
Остуда подошла. Пришла усталость.
Восторга израсходован запас.
И не одной росинки не осталось,
Которая горела бы для нас.
* * *
Голос с пронзительным визгом:
Голос — гвоздём по стеклу,
Как я тебя ненавижу,
Как я тебя не терплю.
Сдавленный голос, едкий,
Словно под ухом трубят.
Каждой своей клеткой
Я презираю тебя.
Голос елейно-ложный,
Вкрадчивый аж до пят.
Рядом с тобой невозможно
Мне двух минут простоять.
Голос подобный пушинке,
Ясный, как белый день,
Тянусь я к тебе, как к кувшинке
Лежащей на тихой воде.
* * *
Жестокость рождает жестокость,
Кровью смывается кровь.
Парень оперился только —
Пуля пробила бровь.
Девчонка ещё не знает
И видит его во сне...
А за окном порхает
Чистый октябрьский снег.
* * *
На подиум спешишь зачем ты? —
Приятен воздух высоты?
Восторги, шум, аплодисменты
Густозамешанной толпы?
Она, конечно, разбредётся
Тебя оставив одного,
И размышлять тебе придётся:
А почему? А для чего?
Увидишь ты пустоты, дыры,
И вместо зелени — золу.
И если славу кличут дымом,
То как — простую похвалу?
* * *
Реке не всякой быть великой
И грусть, конечно, не права;
Ведь радуются всякой липе —
Пока цветёт, пока жива.
Ещё тебе скажу, приятель,
Поверь в слова, как в звук струны:
Зарытый в землю лев и дятел,
Там, как две щепочки равны.
Нам непонятны неба цели:
Освободят ли, закуют.
День жизни — это дар бесценный,
Его напрасно не дают.
* * *
Костер горит, поленья лижет пламя,
Река притихла, и волна не бьёт;
Далёких звёзд небесное мерцание
Уснуть мятежным мыслям не даёт.
Вокруг темно за хрупкой сеткой света,
И улетают искры в небеса,
И гаснут чуть поднявшись выше веток,
А до утра идти-идти часам…
Ах! Искры, искры! От костра пылания,
И вы догнать торопитесь мечту.
Не так ли наши бурные желания
Бросают нас из света в темноту.
* * *
Написано очень много
И прозою, и в стихах...
Прервётся любая дорога,
И будет могилка тиха.
А кто-то оставит томик
довольно хороших слов;
Оставит он их, и утонет
В реке невозвратных основ.
Желаю вам много рассветов,
Улыбок, как тот же рассвет.
Мы все на земле — поэты,
Любой человек — поэт.
* * *
А школу по сей день я трушу,
Там голос учителя строг,
Заталкивали душу
В « испанский» тесный сапог.
И выставляли оценки
Из олова и свинца;
А это обид центнеры,
И раздражение отца.
А это толкало в изгои
Всё светлое истребя.
Да разве любви достойно
То, давящее тебя?
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Теология : ТЕОКРАТІЯ - Юрий Рабый Правильне розуміння устрою церкви й управління в ній, допоможе тобі бути слухняним та плодовитим членом церкви. А також правильне відношення й сприйняття пастора обернеться для тебе великим благословенням і допоможе тобі вберегтися від «прокази».
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.